"Молитва за Україну" Олександра Кониського

  "Молитва за Україну" - музичний твір, він відомий також під назвою "Боже Великий, Єдиний, нам Україну храни. Музику до церковного гімну України написав відомий український композитор, а слова - Олександр Кониський у 1885 році. Відомі також аранжування цього твору Віктора Матюка, Кирила Стеценка  та Олександра Кошиця.

Олександр Якович Кониський - письменник, публіцист, педагог, громадський діяч, народився 18 серпня 1836 року на хуторі Переходівка Ніжинського повіту. Закінчив Ніжинське дворянське училище та Чернігівську гімназію.
Мав бажання вступити до Ніжинського історико-філологічного інституту князя Безбородька, але спроба ступу виявилася невдалою. Відбувши військову службу, Кониський 1854 р. почав служити на низових посадах у Кримінальній палаті в Полтаві. Займався адвокатською практикою, в судах захищав інтереси селян. Водночас вів активну літературну й громадську діяльність. Друкувався у Черниговском листке" (з 1858 р.), брав активну участь у справах Київської громади, організовував недільні школи, писав підручники для дітей - у 1862 р. опублікував "Українські прописи", у 1863 р. - підручник з арифметики "Арифметика або щотниця", у 1882 р. - читанку для українських шкіл "Граматка або перша читанка задля початку вченья". Як член київської міської ради домагався впровадження у школах української мови. Налагоджував зв'язки з українськими культурними й громадськими діячами в Галичині. У січні 1863 р. за звинуваченням у поширенні "малоросійської пропаганди" його було заарештовано і в позасудовому порядку вислано у Вологодську губернію. 1865 р. Кониський отримав дозвіл виїхати за кордон для лікування, наступного року повернувся в України, жив у Катеринославі, перебуваючи під поліцейським наглядом. 1872 року після зняття нагляду повернувся до Києва, працював у газеті "Київський телеграф". Олександр Кониський був одним з ініціаторів створення у 1873 року у Львові Літературного Товариства імені Т.Шевченка, пізніше - ініціатором перетворення його на Наукове Товариство ім. Т.Шевченка. Вів активну публіцистичну діяльність у Галичині, тривалий час матеріально й інтелектуально підтримував літературно-науковий й політичний часопис "Правда". 1897 року Кониський ініціював створення Всеукраїнської спільної організації, громадсько-політичної спілки, що мала об'єднати всі кола національно-свідомих українців. Для потреб організації він заснував у Києві видавництво "Вік", яке проіснувавши 15 років опублікувало понад 100 книг українською мовою. 

Олександр Кониський є автором двотомної біографії Т. Шевченка"Тарас Шевченко-Грушівський", що була написана у 1898 р., численних поезій і прозових творів, найвідоміші серед яких "Семен Жук і його родичі" (1873 р.) і "Юрій Горовенко" (1883 р.), в яких порушуються питання національного відродження України. Опублікував казку-пародію на царський суд "Собача правда" (1894 р.). 

  Історію появи духовного гімну дослідив львівський професор Роман Кирчів з листування галицького літератора і громадського діяча Павла Кирчіва з Іваном Франком та його брата Богдана Кирчіва з Олександром Кониським. Стало відомо, що Павло Кирчів ще студентом духовної семінарії познайомився з Кониським. Сталося це 1884 року, коли письменник був у Львові і виступав перед студентами. По якомусь часі семінаристи зібрались видати збірник народних та авторських пісень. 26 січня 1885 року Б. Кирчів написав листа О. Кониському, прохаючи його надіслати до збірника власні й Лисенкові твори. 

Вже 26 березня 1885 року О. Кониський повідомив Б. Кирчіва:

«На сей раз маю до Вас ось яку просьбу, я написав «Молитву» руських дітей, а М. Лисенко завів її на ноти і придбав дуже хорошу музику, котра дуже усім сподобалась. На лихо, у нас не можна її надрукувати, а, на нашу думку, варто було б той гімн розповсюдити і в селах, і в школах Галичини. Тим-то я післав «Молитву» з нотами до високоповажного Володимира Шухевича, просячи його поради, як би то надрукувати, щоби «Молитва» була надрукована ще в Маї. Хотів би знати думку Шухевича, Вахнянина та інших композиторів, жду Вашої відповіді.

Ваш щирий Перебендя»

На цей лист В. Шухевич незадовго відповів:

«Твір прекрасний, але для дітей трудний. Я і Вахнянин пробували вчити зі своїми учнями, але трудно.»

Він просив передати Лисенку, щоб зробив полегшений варіант твору, але Лисенко не зважив на «регіональні побажання». І вже 29 травня 1885 року В. Шухевич повідомляє: «„Молитву“ передав для літографа, скоро буде готова, повідомлю Вас».

Отже, можна датувати єдиний лисенківський релігійний твір на авторський текст лютим-березнем 1885 р. Тоді «Молитва» набула широкої популярності в Галичині і поза нею.

  Духовний гімн України нині традиційно використовується в церемонії інавгурації Президента України та під час інших офіційних урочистостей.

Молитва за Україну

Боже Великий, Єдиний,

Нам Україну храни,

Волі і світу промінням

Ти її осіни.

Світлом науки і знання 

Нас усіх просвіти,

В чистій любові до краю

Ти нас, Боже зрости.

Молимось, Боже Єдиний,

Нам Україну храни,

Всі свої ласки, щедроти

Ти на люд наш зверни.

Дай йому волю, дай йому долю,

Дай доброго світа,

Щастя дай, Боже, народу

І многая, многая літа!

Молитва за Україну