Алярм (заст) - сигнал, тривога, шум, крик.
Амбрела - парасолька.
Андрус (діал.) - злодій.
Андрути (діал.) - вафлі.
Багнет - 1. Колюча зброя, яку звичайно насаджують на кінець дула рушниці; штик. Жандарм, що досі зі своїм карабіном і настромленим багнетом ішов за мною крок у крок, підійшов так, що порівнявся зо мною (Іван Франко, III, 1950, 233); І дивиться пильно гвардієць вперед, Пригвинчуючи на рушницю багнет (Микола Бажан, I, 1946, 139); Потім кинулися [матроси] на ворожу піхоту з багнетами (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 130).
Іти на багнети — іти в атаку з багнетами. Добрий муляре, щастя ключі ти здобув, ідучи на багнети (Володимир Сосюра, Вірші, 1954, 16).
2. (перен.) Один боєць-піхотинець (при вказуванні на кількість бійців). У батальйонах полку лишилося по 15—20 активних багнетів (Олесь Гончар, I, 1954, 101).
Бакун - гатунок тютюну.
Бальон - повітряна куля.
Бамбетель - кімнатна лавка зі спинкою.
Бинда - стрічка.
Бирів - староста, сільський голова.
Бобальки - послід.
Бовт - крамниця.
Бовч - водяна вирва.
Боканчі - черевики.
Боргаза (угор.) - будиночок у винограднику.
Братрура - духовка.
Бриндак - комаха, жук.
Бубка - лялька.
Верета - та саме, що й рядно. А ліжко те - від лави до запічка дошок зо п'ять, соломи околіт, верета груба (Іван Франко, XIII, 1954, 54); Від чистої білої верети йшов той особливий конопляний дух, що миттю переніс Данила в давні юнацькі роки (Іван Чендей, Поєдинок, 1962, 246);
Амбрела - парасолька.
Андрус (діал.) - злодій.
Андрути (діал.) - вафлі.
Багнет - 1. Колюча зброя, яку звичайно насаджують на кінець дула рушниці; штик. Жандарм, що досі зі своїм карабіном і настромленим багнетом ішов за мною крок у крок, підійшов так, що порівнявся зо мною (Іван Франко, III, 1950, 233); І дивиться пильно гвардієць вперед, Пригвинчуючи на рушницю багнет (Микола Бажан, I, 1946, 139); Потім кинулися [матроси] на ворожу піхоту з багнетами (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 130).
Іти на багнети — іти в атаку з багнетами. Добрий муляре, щастя ключі ти здобув, ідучи на багнети (Володимир Сосюра, Вірші, 1954, 16).
2. (перен.) Один боєць-піхотинець (при вказуванні на кількість бійців). У батальйонах полку лишилося по 15—20 активних багнетів (Олесь Гончар, I, 1954, 101).
Бакун - гатунок тютюну.
Бальон - повітряна куля.
Бамбетель - кімнатна лавка зі спинкою.
Бинда - стрічка.
Бирів - староста, сільський голова.
Бобальки - послід.
Бовт - крамниця.
Бовч - водяна вирва.
Боканчі - черевики.
Боргаза (угор.) - будиночок у винограднику.
Братрура - духовка.
Бриндак - комаха, жук.
Бубка - лялька.
Верета - та саме, що й рядно. А ліжко те - від лави до запічка дошок зо п'ять, соломи околіт, верета груба (Іван Франко, XIII, 1954, 54); Від чистої білої верети йшов той особливий конопляний дух, що миттю переніс Данила в давні юнацькі роки (Іван Чендей, Поєдинок, 1962, 246);
2. Одяг з грубої тканини, з ряднини. Убрання панське жінка поспішає зміняти на верету рабську (Леся Українка, II, 1951, 226).
3. Оберемок, купа чого-небудь, що вміщується в одному рядні. Малим ще, пам'ятаю, всі межі я знав. Межі й на ступінь широкі були, З одної нажнеш дві верети трави (Іван Франко, X, 1954, 178).
4. діал. Різнокольоровий килим з грубої вовни. Тепер на Гуцульщині виготовляються такі домоткані килимарські вироби: "ліжники", "коверці", "верета" і "бесаги". (Народна творчість та етнографія, 4, 1958, 64); Якби Василькові батьки були були більш маєтні, то годилося б... понад ліжницею красуватися добротним веретам, рушникам, кожушкам (Агата Турчинська, Зорі на Верховині, 1950, 29.
Верти - кинути.
Вид - обличчя.
Визір - вікно.
Вицір - усміх.
Воробок - горобець.
Гайник - лісник.
Гаті (гачі) (діал.) - штани.
Гертика - туберкульоз.
Гія - треба, потрібно.
Гойкати - гукати, кричати.
Грань - жар.
Грифлик - вуглик для писання.
Грозно - виноград.
Дараб - ділянка, наділ.
Дараба - дерев'яний пліт.
Дебрі - глушина.
Джерга - 1. Товста і груба тканина; рядно, покривало, килим. Він лежав дергою вкритий (Словник Грінченка); На Закарпатті виготовляються два типи народних килимарських виробів: шерстяний ворсовий килим "джерга" і килим з рослинним квітковим орнаментом (Народна творчість та етнографія, 4, 1958, 64).
2. Верхній жіночий одяг у вигляді плахти темного кольору. Ось підвелась одна молодиця у чорній дерзі, підперезана червоною крайкою (Панас Мирний, I, 1954, 345).
Джеряпин - ялівцевий кущ.
Дзяма - бульйон, юшка.
Деревище - труна.
Дикунок - окоп, рів.
Дітвацтво - дитинство.
Дзяма - традиційна перша страва закарпатської кухні. Її готували на Пасху й на великі свята (весілля, народження дитини). Тож, це - святкова страва.
Доган - тютюн.
Драчина - колючки, бур'янище.
Жеб - кишеня.
Жінчовка - жіночка.
Жура - журба. Спати не буду, бо маю журу (Василь Стефаник, Вибр., 1949, 192). Жура обгорнула (гризла) кого. Жура обгорнула мене як кожух узимі (Іван Франко, IV, 1950, 401); Жура налягає (налягла, наляже) кого, що, кого-небудь охопили сильні переживання, важкі почуття. Гей, до недавнього часу не знав Софрон, що стільки жури наляже на його розумну голову (Михайло Стельмах, Кров людська не водиця, I, 1957, 108). З (від) жури - через переживання, важкі почуття. Батько прогайнував усе мати з жури вмерла, діти пішли в поневірку (Наталя Кобринська, Вибр., 1954, 18).
Навівати журу - викликати переживання, важкі почуття. Вітер шелестить у верхів'ї дерев, навіваючи журу (Іван Цюпа, Три явори., 1958, 50).
Заскомтати - залоскотати.
Збайлувати - скуштувати.
Звідати - питати.
Кадуб - джерело, криниця.
Кадь - діжка.
Калапик - капелюшок.
Караник - жертва, бідолаха.
Каріка - кільце.
Каруца - двоколісний віз.
Квасна вода - мінеральна вода.
Кептар - у гуцулів верхній хутряний одяг без рукавів.
Кериня - закваска.
Килавий - немічний, той, хто має грижу.
Киндириця (закарп.) - кукурудза. Синоніми: мелай, тиндириця (тендериця)
Кітвиця - якір.
Кліпки - вії.
Ковбан - колода.
Копилець - байстрюк.
Коцка - квадратний шматок.
Кочіш - візник.
Кочія - бричка, фіакр.
Кротон - закарпатський силач.
Крумплина - картоплина. Синоніми - ріпа, бульба.
Кукібний (діал.) - 1. Бережливий, дбайливий. 2. Ошатний, приємний на вигляд.
Куліш - густий суп, зазвичай із пшона.
Лазиво - драбина.
Лейбик (лайбик) - 1. Чоловічий верхній одяг (зазвичай без рукавів). Він був у довгому лейбику до колін, в хромових чоботях (Кучер, Трудна любов, 1960, 158); 2. Частина чоловічого костюма, жилет. З’явився відомий на весь город ефенді Мустафа, у чорній візитці, рябому лейбику (Коцюб., II, 1955, 136); 3. Жіночий верхній одяг. Жінка висмикнула вати з свого старого лейбика й дала Дрімайлові (Н.-Лев., IV, 1956, 317).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 471.
Лудно - нудно, одиноко.
Майстершик - інструменти.
Мари - ноші.
Матура - випускні іспити.
Мацур - кіт.
Машінгвер - кулемет.
Мелайний токан - кукурудзяна страва, мамалига.
Миндра (рум.) - горілка.
Мочило - водойма.
Наремний - свавільний, одчайдушний.
Нігда - ніколи.
Ногавиці - штани.
Новинка - газета.
Нотар - староста, голова села.
Нотис - нотатник, зошит.
Нута - мелодія.
Няньо - тато.
Обленний - улесливий, приємний.
Облок (угор.) - вікно.
Окрест - округ, район.
Падамент - підлога.
Паленка - горілка.
Паніка - пані.
Петек (діал.) - свитка.
Писячки - собаче лайно.
Підправити - збезчестити.
Піпа - люлька.
Пішник - стежина, стежка для пішоходів (від слова - піший).
Плай - гірська стежка.
Погарчик - скляночка, чарка.
Пой - ходи сюди.
Поливка - юшка, бульйон.
Потя - пташка.
Припутник - подорожник.
Пришта - біда.
Путик - стежка.
Пушка - рушниця.
Ріща - зарослі, кущі.
Ровінь - рівнина, долина.
Ровта (діал) - загін війська.
Селитва - житло.
Серенча - щастя, удача.
Сильветка - силует.
Сиротюк, сирохман - підліток, хлопець.
Скіпці - саджанці.
Сокотити - берегти.
Сомар - осел.
Смолавка - нежить, застуда.
Сукман - сукня.
Сурдик - куток, місцина.
Табла - плита.
Тайстрина - торбина.
Ташка - сумка.
Твар - обличчя.
Темниця - тюрма.
Тримле - тримає.
Уйош - піджак.
Умлівока - миттєво.
Упровід - похоронна процесія.
Файта - рід, родина.
Факля - факел.
Фірганок - фіранка.
Фоштер - лісник.
Фраїрка - наречена, кохана.
Хамник - гайок.
Хожаї - походи, мандри.
Хосен (хісна) - користь, вигода.
Цвінкель - курок.
Цигаретлик - сигарета.
Цімбор - друг, приятель.
Ціфрована - різьблена, цяцькована.
Цуря - одяг.
Цюпа - в'язниця.
Читавий - крупний, чималий.
Чінгови - дзвіночки.
Чічка - квітка.
Шіковно - хутко.
Шкатуля - скринька, коробка.
Штармак - ставний.
Штрека - колія.
Ювенальний - юний, юнацький, статево незрілий.
Яперка - шовковиця.
Верти - кинути.
Вид - обличчя.
Визір - вікно.
Вицір - усміх.
Воробок - горобець.
Гайник - лісник.
Гаті (гачі) (діал.) - штани.
Гертика - туберкульоз.
Гія - треба, потрібно.
Гойкати - гукати, кричати.
Грань - жар.
Грифлик - вуглик для писання.
Грозно - виноград.
Дараб - ділянка, наділ.
Дараба - дерев'яний пліт.
Дебрі - глушина.
Джерга - 1. Товста і груба тканина; рядно, покривало, килим. Він лежав дергою вкритий (Словник Грінченка); На Закарпатті виготовляються два типи народних килимарських виробів: шерстяний ворсовий килим "джерга" і килим з рослинним квітковим орнаментом (Народна творчість та етнографія, 4, 1958, 64).
2. Верхній жіночий одяг у вигляді плахти темного кольору. Ось підвелась одна молодиця у чорній дерзі, підперезана червоною крайкою (Панас Мирний, I, 1954, 345).
Джеряпин - ялівцевий кущ.
Дзяма - бульйон, юшка.
Деревище - труна.
Дикунок - окоп, рів.
Дітвацтво - дитинство.
Дзяма - традиційна перша страва закарпатської кухні. Її готували на Пасху й на великі свята (весілля, народження дитини). Тож, це - святкова страва.
Доган - тютюн.
Драчина - колючки, бур'янище.
Жеб - кишеня.
Жінчовка - жіночка.
Жура - журба. Спати не буду, бо маю журу (Василь Стефаник, Вибр., 1949, 192). Жура обгорнула (гризла) кого. Жура обгорнула мене як кожух узимі (Іван Франко, IV, 1950, 401); Жура налягає (налягла, наляже) кого, що, кого-небудь охопили сильні переживання, важкі почуття. Гей, до недавнього часу не знав Софрон, що стільки жури наляже на його розумну голову (Михайло Стельмах, Кров людська не водиця, I, 1957, 108). З (від) жури - через переживання, важкі почуття. Батько прогайнував усе мати з жури вмерла, діти пішли в поневірку (Наталя Кобринська, Вибр., 1954, 18).
Навівати журу - викликати переживання, важкі почуття. Вітер шелестить у верхів'ї дерев, навіваючи журу (Іван Цюпа, Три явори., 1958, 50).
Заскомтати - залоскотати.
Збайлувати - скуштувати.
Звідати - питати.
Кадуб - джерело, криниця.
Кадь - діжка.
Калапик - капелюшок.
Караник - жертва, бідолаха.
Каріка - кільце.
Каруца - двоколісний віз.
Квасна вода - мінеральна вода.
Кептар - у гуцулів верхній хутряний одяг без рукавів.
Кериня - закваска.
Килавий - немічний, той, хто має грижу.
Киндириця (закарп.) - кукурудза. Синоніми: мелай, тиндириця (тендериця)
Кітвиця - якір.
Кліпки - вії.
Ковбан - колода.
Копилець - байстрюк.
Коцка - квадратний шматок.
Кочіш - візник.
Кочія - бричка, фіакр.
Кротон - закарпатський силач.
Крумплина - картоплина. Синоніми - ріпа, бульба.
Кукібний (діал.) - 1. Бережливий, дбайливий. 2. Ошатний, приємний на вигляд.
Куліш - густий суп, зазвичай із пшона.
Лазиво - драбина.
Лейбик (лайбик) - 1. Чоловічий верхній одяг (зазвичай без рукавів). Він був у довгому лейбику до колін, в хромових чоботях (Кучер, Трудна любов, 1960, 158); 2. Частина чоловічого костюма, жилет. З’явився відомий на весь город ефенді Мустафа, у чорній візитці, рябому лейбику (Коцюб., II, 1955, 136); 3. Жіночий верхній одяг. Жінка висмикнула вати з свого старого лейбика й дала Дрімайлові (Н.-Лев., IV, 1956, 317).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 471.
Лудно - нудно, одиноко.
Майстершик - інструменти.
Мари - ноші.
Матура - випускні іспити.
Мацур - кіт.
Машінгвер - кулемет.
Мелайний токан - кукурудзяна страва, мамалига.
Миндра (рум.) - горілка.
Мочило - водойма.
Наремний - свавільний, одчайдушний.
Нігда - ніколи.
Ногавиці - штани.
Новинка - газета.
Нотар - староста, голова села.
Нотис - нотатник, зошит.
Нута - мелодія.
Няньо - тато.
Обленний - улесливий, приємний.
Облок (угор.) - вікно.
Окрест - округ, район.
Падамент - підлога.
Паленка - горілка.
Паніка - пані.
Петек (діал.) - свитка.
Писячки - собаче лайно.
Підправити - збезчестити.
Піпа - люлька.
Пішник - стежина, стежка для пішоходів (від слова - піший).
Плай - гірська стежка.
Погарчик - скляночка, чарка.
Пой - ходи сюди.
Поливка - юшка, бульйон.
Потя - пташка.
Припутник - подорожник.
Пришта - біда.
Путик - стежка.
Пушка - рушниця.
Ріща - зарослі, кущі.
Ровінь - рівнина, долина.
Ровта (діал) - загін війська.
Селитва - житло.
Серенча - щастя, удача.
Сильветка - силует.
Сиротюк, сирохман - підліток, хлопець.
Скіпці - саджанці.
Сокотити - берегти.
Сомар - осел.
Смолавка - нежить, застуда.
Сукман - сукня.
Сурдик - куток, місцина.
Табла - плита.
Тайстрина - торбина.
Ташка - сумка.
Твар - обличчя.
Темниця - тюрма.
Тримле - тримає.
Уйош - піджак.
Умлівока - миттєво.
Упровід - похоронна процесія.
Файта - рід, родина.
Факля - факел.
Фірганок - фіранка.
Фоштер - лісник.
Фраїрка - наречена, кохана.
Хамник - гайок.
Хожаї - походи, мандри.
Хосен (хісна) - користь, вигода.
Цвінкель - курок.
Цигаретлик - сигарета.
Цімбор - друг, приятель.
Ціфрована - різьблена, цяцькована.
Цуря - одяг.
Цюпа - в'язниця.
Читавий - крупний, чималий.
Чінгови - дзвіночки.
Чічка - квітка.
Шіковно - хутко.
Шкатуля - скринька, коробка.
Штармак - ставний.
Штрека - колія.
Ювенальний - юний, юнацький, статево незрілий.
Яперка - шовковиця.
Немає коментарів:
Дописати коментар