Волхви

Волхви - давньоукраїнські жерці, служителі язичницького релігійного культу, носії стародавньої української культури й духовності, народної медицини, знань з астрономії, математики, географії, будівництва,тощо, посередники між небом і землею, чарівники, чаклуни, провісники. 

В науці немає одностайної думки щодо походження слова "волхв". Деякі вбачають в ньому зв'язки давніх українців з кельтами, інші - з фінами чи германськими племенами. Риси волхвівства можна побачити в культі Велеса - покровителя "віщих" мистецтв.

Володіли, як правило, багатьма мовами, зокрема, арабською, латинською, грецькою, німецькою, вірменською та іншими. Сприяли розвиткові торгівля, ремесел, налагодженню дипломатичних стосунків давніх українців з сусідніми народами.

Волхви вміли гадати по Сонцю, Місяцю, зорях, птахах, тваринах, тощо. Волхви користувалися ворожбитськими книгами “Громниками”, за якими ворожили і передбачали події залежно від фази місяця, в якій гримів грім: наприклад, якщо грім загримить на зростаючий місяць, то “великий муж помре”. Дбали про духовний рівень свого народу, про будівництво капищ та дотримання язичницького календаря, про охорону священних лісів, гаїв, рік. Першофілософи цивілізованого світу. Створили вчення про Деміурга - першотворця Землі і всього довколишнього світу - прибульців з далеких галактик.

Творці стародавнього українського письма, кількох давньоукраїнських докирилівських абеток ("трипільська", "Іванове письмо", "буквиця" та ін.). Володіли секретом довголіття та лікування травами, що оберігало давніх українців від епідемій та хвороб. Створили астрологічну медицину (лікування людини з урахуванням розташування планет і зірок), знання з якої були втрачені після 988 р. Були авторами стародавніх книг - "Остології", "Звездочота", "Громовника", "Колядника", "Волховника", "Травника", "Сносудець", "Путник", "Лічебник", "Зілейник", "Цвітник", "Аскольдового літопису", "Рожденник", які не збереглися.

Виконуючи волю Всевишнього, волхви творили справжні чудеса: за легендами могли зупинити хід Сонця в небі, або затемнити його повним Місяцем, уміли зачарувати блискавки та грім у небі. Могли пророкувати долю. Знаючи точно годину народження дитини, передбачити її вдачу, пророкувати її майбутнє.

Про волхвів вперше згадує Біблія (Новий Завіт). Вони першими за зірками довідались про народження Ісуса Христа. Найдавнішу згадку про волхвів на Русі знаходимо у літописі під 912 р., де йдеться про те, що один з них напророчив князеві Олегу про смерть від його улюбленого коня. Минуло відтоді чотири роки. Князь Олег повернувся з походу на Цареград, і згадав про коня, від якого його має спіткати смерть. Після того Олег дорікнув тому волхвові, що напророчив йому смерть, мовляв, кінь мій помер, а я живий. Та пророцтво таки збулося:  князя вжалила змія, що виповзла з черепа коня, на який Олег поставив ногу. З волхвами мав справу і Ярослав Мудрий. У 1024 році в Суздальській землі волхви підняли повстання під час голоду, вбивали багатих людей, вважаючи їх винуватцями голод і нещасть простого люду. Дізнавшись про повстання, Ярослав із дружиною прийшов із Києва, придушив повстання, частину волхвів страти, частину відправив у вигнання. Існують відомості, що князь Гліб Святославович убив волхва, який збурив проти нього новгородців.

Поряд із терміном чоловічого роду, як засвідчують історичні джерела (чародей, коренітц, баяльник, зеленітц, ведун, віщий, гадач, ворожець, врач, кудесник, наузник, шептун), існував і жіночий рід - влхва. Відомі були також ведуньї, чаровниці, обавниці, наузниці, зеленьщиці, кореньщиці.

З 988 р. волхви зазнають всілякого гоніння й переслідувань, фізичного знищення. Очолювали антифеодальні народні виступи з метою обмежити монархічну владу князів, відродити владу віча та язичницьку віру. За деякими даними, повстання киян 1068 та 1113 років, вищеназване суздальське повстання 1024 року були сплановані й скеровані саме волхвами, які використали сприятливу внутрішньополітичну ситуацію. Повстання жорстоко придушувались. Ті волхви, яких не встигли чи не змогли знищити, подались у хащі. Разом із ними пішли ті, хто не хотів зраджувати віру предків. 

З винищенням волхвів були майже втрачені наукові знання українців з національної історії, культури, космології, міфології, філософії, народної медицини, екології, технології ряду ремесел. Християнські проповідники знищили безліч язичницьких творів, які писалися волхвами для потреб богослужіння та практичного життя. Деякі волхви, не маючи змоги вільно виконувати свої ритуали й обряди, ставали знахарями, лікували хворих, пророкували майбутнє, зберігали знання й досвід попередніх поколінь. Вони не втратили свого впливу на простий народ і за будь-якої нагоди вели боротьбу з християнством.