Гінцівська стоянка

Гінцівська стоянка була першою дослідженою в Східній Європі пам’яткою палеоліту. Стоянка була виявлена у 1871 році, розкопки почали вестися в 1873 р. лубенським археологом і педагогом Ф.І.Камінським. У ХХ ст. Гінцівську стоянку вивчали Р.І,Гельвіг, В.М.Щербаківський, І.Ф.Левицький, В.Я.Сергін. Розкопане у 1914 – 1916 рр. В.М.Щербаківським житло вперше в Україні було законсервовано за ініціативою Полтавського губернського земства. З 1993 р. дослідження в Гінцях ведуться міжнародною українсько-французькою експедицією під керівництвом Л.А.Яковлєвої й Ф.Джинджана.

Учасники Міжнародної наукової конференції, 

присвяченої 130-річчю відкриття 

українського палеоліту на Полтавщині, 

оглядають Гінцівську стоянку.

Досліджена площа пам’ятки становить більше 4000 кв. м. Ділянки культурних нашарувань залягають на глибині 2,2 – 4,0 м. від сучасної поверхні. Тут розкопано залишки кількох житлово-господарських комплексів, які складалися із житла, господарських ям, маленьких та великих вогнищ. Розкопки відтворювали вигляд найдавнішого на Полтавщині житла мисливців на мамонтів.

Житло мало округлу форму, зовнішній діаметр його становив близько 5,7 м, внутрішній – до 3,5 м. По зовнішньому контуру було розташовано 28 черепів мамонта, вритих носовими частинами вниз. Внутрішній простір залишків житла був заповнений бивнями, а також лопатками і тазовими кістками мамонтів, що обвалилися зі стін та покрівлі. Посередині знаходилося наземне вогнище, а на підлозі – чотири ямки. Житло оточували сім великих господарських ям, заповнених кістками тварин: мамонта, ведмедя, песця, зайця, байбака, вовка.

Гінцівська стоянка. Загальний вигляд

Зона за межами житла, на відкритому просторі, була місцем викидів попелу з вогнищ, а також крем’яних виробів – відходів від виробництва і поламаних знарядь. Загалом на стоянці зібрано близько 3 тис. крем’яних та кістяних виробів. Серед знахідок є унікальні речі: молот із рогу північного оленя, так званий «жест начальника» (чи жіноча шпилька з круглим отвором), підвіска у вигляді фрагмента ведмежої щелепи з іклом. Особливо цінною знахідкою є уламок ікла молодого мамонта, прикрашений своєрідними нарізками, в яких дослідники вбачають найдавніший місячний календар.

Пояснення прокресленого малюнка з Гінців американським дослідником, доктором Олександром Маршаком (1964 р.)

«[Зображення] …зберігає частину контура досить правильно прокресленого овалу. Від контура, перпендикулярно до нього, відходять почережно короткі й більш довгі прямі нарізки. В одній із груп [їх] всього 28 коротких і продовжених насічок. При цьому продовженими  виявляються  1, 2, 15 і 28-ма насічки. В другій групі відповідно подовжені 1, 7, 9, 13, 17, 19, 25 і 29-та насічки, а в третій – 1, 6, 11, 15, 20, 25 і 30-та… Частота появи довших насічок співпадає з періодичністю чергування фаз Місяця. Адже після молодика через 5 діб настає перша його фаза, ще через 8 діб – друга, що завершується повним місяцем. Пізніше 7 діб Місяць меншає до третьої фази, котра також триває 7 діб. Близько двох діб триває період молодого Місяця, після якого  цикл повторюється. Всього місячний цикл охоплює 29 діб».